Харчова алергія у собак: як визначити, лікувати та уникнути

Алергія — специфічна помилкова реакція імунної системи. Собаки теж страждають від алергічних реакцій — як на внутрішні алергени (продуктові), так і на зовнішні (природні): пилок, кліщі.

5.1 Елімінаційна дієта
5.2 Лікування собаки
5.3. Історія Капучіно: лікування алергії у французького бульдога з Practik
5.4. Гіпоалергенні продукти Practik

6. Як вибрати корм для собаки з харчовою алергією

Простими словами — перевірка корму на алергенність. На період від 8 до 12 тижнів слід повністю змінити раціон на спеціалізований корм без глютену та пшениці й не давати іншого корму чи смаколиків. А далі — уважно спостерігати за реакцією собаки.

Дієта передбачає заміну джерела білка на нове, яке улюбленець ніколи не вживав. Також гіпоалергенним вважається корм з гідролізованим білком — це звичайний білок, який розділений на дрібніші частинки, завдяки чому імунна система не визначає його як алерген.

Проте єдиний надійний спосіб діагностики — алергічна провокаційна проба, яка дає змогу точно визначити продукт, що провокує алергічну реакцію. Пробу проводять тоді, коли подіяла елімінаційна дієта, тобто алергічні симптоми зникли. У раціон песика повертається старий корм та на основі реакції підтверджується харчова алергія на певний продукт, що входить до його складу.

Згідно зі статистикою звернень до ветеринарів, приблизно 10% собак страждають на алергію, яка проявляється нетиповою реакцією організму хвостатого на подразник — алерген.

40% алергічних реакцій у собак пов’язані саме з харчуванням — організм улюбленця сприймає алерген як небезпеку.

Крім алергії песики можуть страждати від специфічної харчової непереносимості або мати чутливу травну систему. У чому їхня принципова відмінність?

У випадку харчової алергії вся імунна система собаки стає в оборонну позицію, адже ідентифікує інгредієнт як шкідливий. На наявність харчової алергії можуть вказувати такі симптоми:

• шкірні: свербіж, почервоніння, висип, набряки, випадання шерсті;
• шлунково-кишкові: діарея, блювання, надмірне газоутворення;
• вушні інфекції: часті інфекції або запалення вух;
• зміни в поведінці: дратівливість або неспокій.

Коли це харчова непереносимість — страждає лише травна система. З’являється нудота, блювота, здуття живота та діарея.

Харчова непереносимість трапляється частіше, ніж харчова алергія та безпосередньо залежить від кількості алергену, що потрапив до організму.

Виникає не раптово, а поступово — від кількох місяців до кількох років. Її поява не залежить від віку улюбленця чи зміни корму.

Основна причина — реакція організму собаки на важкий білок (вага якого понад 10 кілодальтон (кДа). Білок — молекули, які складаються з ланцюгів амінокислот. Якщо білок важкий, він накопичується в організмі улюбленця досить швидко та спричиняє алергічну реакцію.

Найпоширеніші харчові алергени:

• яловичина, курка, свинина;
• молоко та молочні продукти;
• глютен (злаки);
• риба;
• соя;
• крохмаль;
• яєчний жовток;
• бобові;
• морква, картопля;
• шоколад, солодощі;
• дріжджі;
• синтетичні алергени.

Дешевий корм або ласощі низької якості містять ароматизатори, барвники та інші домішки, що можуть спровокувати харчову алергію у вашого улюбленця. Також слід обережно застосовувати мінерально-вітамінні комплекси та погоджувати їхнє вживання з ветеринарним лікарем.

Друга причина — генетична схильність, тобто спадковість вашого улюбленця. Тому вкрай важливо тримати зв’язок із розплідником та завчасно дізнатися про наявність у батьків песика харчової або будь-якого іншого виду алергічних реакцій.

Симптоми, які підкажуть, що у вашого песика алергія:

• почервоніння очей, спини, черева;
• набряклість носа та виділення;
• запалення вух;
• свербіж та червоні висипи на шкірі;
• лущення шкіри;
• посилене виділення сірки;
• лупа;
• слинотеча;
• блювота, спрага.

Боротися з алергічними реакціями треба залежно від типу алергії, а не за симптоматикою.

Основний маркер, що голосно кричить про наявність алергії у собаки — різке погіршення стану шкіри. Собака відчуває дискомфорт та починає активно дряпати шкіру, що завдає ще більших травм.

Кожен собака, як і людина, унікальний, тому кращий варіант розв’язання проблеми — консультація у вузькопрофільного спеціаліста для підбору відповідного лікування.

Якщо симптоми виражені та завдають улюбленцю значного дискомфорту, необхідне медикаментозне лікування:

• антигістамінні та загоювальні засоби — для лікування шкіри;
• вушні краплі — для лікування отиту.

Проблема із ШКТ минає, як тільки буде змінено раціон улюбленця, тому не потребує окремого лікування.